Амариллісові з горщика у відкритий ґрунт: як ми перевели гіппеаструми на «літній випас» і отримали рясне цвітіння просто на грядках

Моя любов до квітів почалася саме з цього сімейства – амариллісові. Здебільшого я буду писати про гиппеаструмах, але ці поради відносяться і до багатьом іншим амариллисовым. Частіше їх вирощують в якості рослин, але ми почали переводити наші цибулинки на «літній випас». Тобто просто висаджуємо цибулинки на грядки влітку, а восени викопуємо і укладаємо в сплячку.

Чому амарилліси цвітуть не тільки взимку

Вважається, що кімнатні амариллісові люблять цвісти навесні або взимку. Так, ми теж так думали. Але насправді це не завжди так. Це виходить з кількох причин. По-перше, в магазини завозять нові цибулини взимку. Відчуваючи більше тепла, ніж при зберіганні, цибулини вважають, що пора прокидатися. Вони випускають стрілку і сподіваються намацати корінням землю. Тобто їх цвітіння точно припаде на зиму або весну. По-друге, сплять цибулини близько 4-5 місяців. Значить, якщо їх викопали, наприклад, в жовтні, то прокинутися вони повинні в кінці зими або на початку весни. Тут терміни теж збігаються.

На ділі амариллісові можуть цвісти, коли їм заманеться. Набрали поживних речовин, з’їв товсту цибулину – і заклали квіткову бруньку. А приблизно через 6 місяців ця брунька остаточно сформується і вийде назовні. І вона може бути не одна. У нас пару раз було одразу по 3 квіткових стрілки. Звичайно, цибулина після цього дуже сильно схудла, але не без цього. Часто буває і так, що гіппеаструм квітнуть по 2 рази в рік.

Чому ми пересаджуємо амарилліси в грядки

Для гарного цвітіння цибулини потрібно годувати, причому добре годувати. Здорова цибулина за 2 місяці здатна з’їсти всі поживні речовини з землі у своєму горщику. І щоб вона не голодувала, її потрібно підгодовувати добривом з калієм і магнієм. Просто шукаємо в магазині добриво, у якого на перших місцях у складі стоять «K» і «Mg». Не варто застосовувати добриво з великою кількістю азоту (на першому місці не повинно бути літери «N»), так як він сприяє розвитку гнилі у цибулинних.

Але ми знайшли для себе найкращий варіант «відгодівлі» наших амарилісових. Ми просто висаджуємо їх навесні на грядки та клумби, як звичайні квіти. Підгодовувати не потрібно зовсім, тому що в землі є все необхідне для них. Велика кількість свіжого повітря, шведський стіл з вітамінів і мінералів, багато сонячного світла – це ідеальні умови для розвитку цибулинки.

Негативно на амариллісові може вплинути пекуче сонце і часті дощі. З цієї причини їх часто садять під навісами. Але ми за три роки вирощування сімейства амарилісових не стикалися з проблемами з-за дощів або сонця, тому я просто попереджаю про це.

Гіппеаструм у нас тепер цвітуть влітку, прямо на грядці. Там же можуть зав’язати насіння, які потім ми садимо в надії, що в результаті перехресного запилення вийде нове симпатичне рослина. Але результатів цих чекати ще довго.

Попереду і червоний за ним гиппеаструм, лівіше – рожевий кринум, білий далеко (над червоним) – исмене.

Восени, до приходу перших заморозків, цибулини викопуємо і разом з листям розкладаємо, як звичайний лук, сушитися. Коли листя пов’яне, зрізаємо їх. Цибулини загортаємо нещільно у газети і «стоячи» розкладаємо в ящики. У такому вигляді цибулинки разом з бульбами жоржин відправляються в сплячку у прохолодне місце. В ідеалі потрібно в підвал. Але у нас це місце поки знаходиться в орендованому будинку під ліжком.

Ближче до весни цибулинки бажано періодично переглядати. Буває, що на них утворюються цятки гнилі, які потрібно своєчасно лікувати (підсушувати). Але буває і так, що якісь цибулини відмовляються чекати висадки на грядки – і випускають стрілку ще в сплячці. В цьому випадку краще садити прокинулося рослину в горщик – і радіти цвітінню.

Як правильно зберігати цибулини після викопування

Один із ключових етапів успішного вирощування амариллісових – правильне зберігання після літнього сезону. Викопування потрібно проводити до перших заморозків, адже навіть легке підмерзання може зашкодити цибулинам. Після викопування я розкладаю рослини разом із листям на сушку в теплому провітрюваному приміщенні. Листя має повністю зів’яти – тільки тоді їх можна обрізати.

Щоб цибулини не почали гнити під час зберігання, важливо дати їм повністю підсохнути. Після цього я загортаю кожну у газету та зберігаю у картонних ящиках у вертикальному положенні. Найкраще місце для зберігання – прохолодне, сухе приміщення, наприклад, підвал. Але поки такого немає, зберігаю їх просто під ліжком – і цей спосіб теж працює.

На що звертати увагу під час зимівлі

Під час зимового зберігання важливо час від часу оглядати цибулини. Деякі можуть почати пускати стрілку раніше, ніж ви планували. У такому випадку рослину краще висадити в горщик і дозволити їй зацвісти – навіщо стримувати те, що вже прокинулося?

Однак трапляється й інше – поява плям гнилі. Такі ділянки потрібно негайно видалити, підсушити цибулину, а місце пошкодження обробити деревним вугіллям або фунгіцидом. Це дозволяє зберегти більшість посадкового матеріалу до весни.

Основні правила успішного вирощування амариллісових у відкритому ґрунті:

• Висаджувати цибулини на грядку варто тільки після того, як ґрунт добре прогріється – приблизно в середині травня.
• Місце для посадки повинно бути сонячним, але захищеним від пекучого полуденного сонця.
• Глибина посадки – приблизно 2/3 висоти цибулини, верхівка має трохи виглядати з ґрунту.
• Відстань між рослинами – не менше 20 см, адже згодом цибулини нарощують об’єм.
• Підгодовувати амариллісові в ґрунті не обов’язково, але раз на місяць можна внести фосфорно-калійне добриво для стимуляції цвітіння.
• У періоди тривалих дощів можна накрити рослини плівкою або висаджувати їх під навіс.
• У вересні поступово скорочувати полив, а ближче до жовтня – викопувати.

Цей спосіб вирощування повністю змінив моє ставлення до амариллісових. Замість звичайного підвіконного цвітіння – яскраві квіти на грядках, що радують усе літо. А ще – це чудова можливість дати цибулинам відпочити, зміцнитися й закласти нові квіткові бруньки. До того ж догляд у відкритому ґрунті значно простіший – більше вологи, сонця і природного повітрообміну.

Завдяки цьому досвіду, тепер я щороку чекаю на цвітіння своїх гіппеаструмів у саду не менш, ніж на троянди. І раджу кожному, хто вирощує амариллісові, хоча б один сезон дати їм шанс побути в справжніх літніх умовах – результат здивує.